Cповідь духовенства.

Гріхи, які ми накопичуємо впродовж свого життя, спричиняють нам  душевний біль та страждання. Нерідко вони так потьмарюють життя, що людина починає відчувати незвичайний страх, стає дратівливою, у неї трапляються нервові зриви, зникає відчуття внутрішньої твердості. Людина ніби перестає володіти собою і часто навіть не усвідомлює причину цього. А причина полягає в тому, що на совісті людини несповідані гріхи – стверджує архимандрит Лазар (Абашидзе) у книзі «Про таємні недуги душі».

Для очищення від гріхів існує Таїнство Сповіді. А Таїнство – це священнодія, коли під  видимим дійством невидимо, таємно сходить на людину благодать Божа для того, щоб людину духовно оновити і укріпити в духовному житті. Сповідь –можливість очиститися від гріхів. У цьому Таїнстві, при щирому бажанні людини змінити своє життя Господь відпускає і прощає людині скоєні нею гріхи.

Сповідь – це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття – це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття – це дві складові примирення з Богом. Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. У Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь – знавець нашого серця, через духівника прощає розкаяні гріхи. Сповідь не є формальним перерахуванням своїх гріхів з наступним їх пробаченням. Сповідь – це акт доброї волі, результат усвідомлення власної недосконалості, небажання жити з гріхом, бажання отримати від Бога підтримку, і тільки тоді – пробачення. А можливо це лише за умови щирого і вільного наміру кожної людини.

Кожна людина має гріхи. Не є виключенням і священики. Традиційно в час Великого посту духовенство Луцького району, разом з отцем благочинним, приступили до Таїнства сповіді в Різдво — Богородичному храмі села Маяки. Божественну Літургію Ранішосвячених Дарів очолив отець благочинний, прот. Петро Приступа. Прийняв святу Сповідь у священиків духівник благочиння прот. Василь  Левковець. Після богослужіння прот. Василь відповів на декілька наших запитань.

Батюшка, Ви найстарший клірик Луцького благочиння, скажіть будьте — ласкаві, чи відрізняється  духовенство в роки Вашої молодості  від сучасного духовенства?

Так відрізняється. Я будучи молодим священником прийшов у благочиння де майже всі священики були в літах.  На богослужінні вони порою не могли покласти поклін, але духовно це були  - світочі Православ’я. Це були священники       »царського» виховання. У них ми, молоді священники, вчились, а повчитися було чому. Духовенство того періоду перетерпіло репресії, гоніння, переслідування. Але все це не змогло зломити їхню віру. Скільки любові і ласки було в тих старечих очах.

Що Ви побажаєте молодим священикам, які тільки розпочинають свою пастирську діяльність?

В Луцькому благочинні серед духовенства збереглися добросусідські відносини, взаємна повага і підтримка поміж священниками. Здавна відносини поміж  духовенством були прикладом любові і миру для людей. Отож, нехай  молоді священики зберігають і примножують ці прекрасні моральні традицій і будуть світильниками віри для всіх людей.

 

Після богослужіння відбулися збори, на яких отець благочинний і духовенство обговорили адміністративні парафіяльні питання.

Прот. А. Ткачук. с. Маяки 2014рік.