Храмове свято древнього Миколаївського храму в Локачах

Теплого весняного ранку, коли Православна церква вшановує перших мучеників української землі святих братів Бориса і Гліба, вирушив до Миколаївського храму селища Локачі. В церковній брамі зустрічаю поважного чоловіка з відром води. Він посміхається і жартує: » Будете мати щастя, батюшка!» Я красненько дякую і мало — помалу знайомимося, як виявляється з багаторічним старостою Миколаївського храму, Миколою Прокоповичем Мазяром. Він і повідав нам, що будівничим локачинського храму на Уймі Локацкій був царський уряд, будівельний ліс возили з урочища Хмарна Долина, що розташована поблизу села Марковичі. Будівництво тривало з 1911 по 1913 роки.

За свою, більш ніж столітню історію, храм мав всього чотири настоятелі. Першим настоятелем і будівничим був о. Стефан Шпак, після нього настоятелем локачинського храму до 1946 року був прот. Федір Корженевський, який похоронений поблизу  храму. В часи Великої Вітчизняної війни поблизу храму вибухнув артилерійський фугасний снаряд. Осколками повибивало шиби, було пошкоджено  стіни, утворилася велика воронка, але храм вцілів і ні на один день за всі роки свого існування не припиняв діяльності.

39 років священиком в храмі був прот. Олександр Войтюк, урожденець села Березовичі, котрий зберіг його в богоборчі часи. І вже 32 років тут служит Господу і людям священик Анатолій Собуцький, який виконує послух і благочинного локачинського округу. Допомагає прот. Анатолію і другий священик храму — прот. Володимир Симчук.

Багато років  у Локачинському храмі несе послух на криласі Надія Тимофіївна Повонська. Ця скромна трудівниця локачинського храму родом з села Хорів, пригадує, як все своє життя ходила в храм хоча і була на відповідальній роботі. Одного разу разом із своєю свекрухою Марією Повонською прийшли в локачинський храм на свято Ведення Богородиці, а служби нема — бо нема кому дякувати. Батюшка Анатолій благословив їх на крилас і каже: » Марія, ідіть дякуйте».  У відповідь чує: » Батюшка, я ж хоростка і в дякуванні не розуміюсь.»  Але батюшка просив їх обох допомогти і вони згодились з умовою, що будуть на криласі аж допоки не освятится вода. Настало свято Богоявлення Господнього.

Марія просить батюшку: » Батюшка шукайте дяка…»

Отець Анатолій прийшов на крилас, позаглядав між книги, підняв покривало на аналої і каже: »Немає!»

Жінки здивувалися і питають: »Кого немає, батюшка?»

» Дяка немає і не знаю де його шукати…»- жартує батюшка.

З тої пори пройшло довгих 25 років і до сьогодні на криласі Надія Тимофіївна, вже як досвідчений регент, справно керує двома десятками хористів.

Збереглися архівні відомості, що Миколаївський храм в Уймі Локацькій, було освячено саме 15 травня 1913 року. Цей день святкується як друге престольне свято. Не став винятком і цей рік. Парафіяни і гості з далеких і близьких країв єдиними устами і єдиним серцем подякували Богу за довгих 104 роки існування Миколаївського храму в Локачах. В які мали можливість молитися і духовно рости на славу Божу і для свого спасіння.

На завершення богослужіння, благочинний Іваничівської округи прот. Анатолій Сидько, привітав всіх зі святом.  Він порівняв Миколаївський храм із духовним сердцем селища, від якого в кожен дім Локач прокладені стежки — артерії і капіляри через які кожна віруюча душа живиться благодаттю і оновлюється в Істині Христовій. Хай проповідь про Воскреслого Христа ніколи не припиняється в Миколаївському храмі славного селища Локачі на Волині.

Прот. А. Ткачук. фото автора. смт. Локачі.2017 р.