Престольне свято на честь святителя Стефана в Торчині

Вже вісімнадцяте престольне свято відсвяткував невеличкий храм святителя Стефана, єпископа Володимир — Волинського, що знаходиться в мальовничому волинському містечку Торчин.
   Громада храму невеличка, але дуже дружна і боголюбива. Свідченням цього є любов православних торчинців до свого храму. Передувала святу велика толока зібрана настоятелем прот. Анатолієм Ткачуком. Багато квітів і декоративних насаджень, які знаходяться на клумбах поблизу храму, завжди  дбайливо доглянуті і радують своєю красою. Це заслуга місцевих жіночок — бджілочок, які люблять і дбають про красу Божого Дому.

10 травня  день пам’яті святителя Стефана, єпископа Володимир — Волинського з благословіння преосвященнійшого єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла в торчинському храмі відбулося святкове Богослужіння. Два десятки священиків із Волинської, Рівненської і Конотопської єпархій прибули для звершення молитви і вшанування древнього волинського святого.

Божественну літургію очолив  благочинний Локачинської округи, митрофорний протоієрей Анатолій Собуцький. До Святої Чаші  приступило багато причасників. За богослужінням проповідь виголосив митрофорний прот. Петро Приходько з міста Рівне. На завершення був звершений хресний хід з читанням воскресних Євангельских зачал і окроплення всіх святою водою. Привітання зі святом для всіх присутніх звучало з уст митрофорного прот. Євгенія Поліщука. Гарно і молитовно звучав на святі місцевий церковний хор під орудою матушки Віри Ткачук.

На завершення настоятель прот. Анатолій подякував всім за участь в приготуванні до свята за спільну молитву і любов, яку духовенство і богомольці проявляють в тому, що завжди прибувають на престольне свято в Торчин. Найменьші парафіяни подарували кожному священику квіти і хліб, а сім’я Ірини Дацюк, місцевих іконописців, піднесла в дар храму новонаписану ікону Богородиці.

На церковному погості було накрито довгий стіл до якого гостинні парафіяни  запрошували і щедро пригощали всіх присутніх. Ще довго церковне подвір’я нагадувало метушливий мурашник де пригощали, припрошували, пригадували, знайомилися, ділилися враженями господарі і гості, а коли розходилися то кожен ніс додому приємні враження і думки про прекрасне свято святителя Стефана і маленьку церковну громаду щирих, боголюбивих, гостиних торчинців, яких згуртувала Віра, Надія і Любов до Воскреслого Христа і один до одного.

Прот. А. Ткачук.